Термотрансфер

Те, що в народі називають “термотрансфером” (тобто “перенесяннм під впливом тепла”) можна класифікувати таким чином:

 

 1. Перенесення зображення. Перенесення надрукованого (трафаретним, офсетним або цифровим способом) заображення на субстрат. При цьому носій, на якому зображення було надруковано, залишається, а на субстрат переходять тільки попередньо нанесені на папір фарби і клей (якщо застосавувався).

Залежно від того, якими фарбами надруковане зображення, розрізняють такі види перенесення зображення під впливом тепла.

1.1 Перенесення зображення, надрукованого “звичайним” термотрансферними фарбами (пластизольними або на водній основі.) При цьому зображення друкується дзеркально, кольори друкуються у зворотньому порядку, а в кінці наноситься трафаретом клейовий шар (як альтернатива – посипається клей у порошку по мокрому шару фарби). В Євпропі, в основному для термотрансферного друку використовують різного типу термотрансферний папір, в Азії – плівки (це дешевше, але менш екологічно).

Переваги такого типу нанесення є висока якість надрукованого зображення, яскраві кольори, отримання гладенької, приємної на дотик поверхні нанесеного зображення. Недоліком є менша швидкість і вища вартість самого нанесення, через потребу використання додаткових операцій і термотрансферних паперів або плівок.

1.2 Сублімація. Зображення друкується спеціальними сублімаційними фарбами. Під дією тепла під пресом вони випаровуються і газ вступає в реакцію з субстратом, зафарбовуючи його. Дана технологія може застосовуватися тільки для 100% поліефірних поверхонь білого кольору, для тканин – ускладі має бути не менше ніж 50% поліефірного волокна. Сублімація дає надзвичайно стійкі яскраві кольори, добре передаються всі деталі малюнка. Сублімацію, зокрема, використовують для промислового декорування тканини методом рулон-рулон у каландрових пресах, де сходиться рулон тканини з рулоном надрукованого сублімаційнимифарбами термотрансферного паперу.

1.3 При термотрансфері заображення на темну тканину, може застосовуватися папір, з якого відділяється тонкий верхній шар (це фактично біла підкладка) з надрукованним прямим (а не дзеркальним) зображенням, котрий кладеться на субстрат вручну, а потім припресовується. Для запобігання приклеєння такого малюнка до плити застосовують аркуш силіконового паперу як прокладку.

 

 2. Перенесення самого матеріалку (плівки) на субстрат. Зображення на субстраті створюється самим матеріалом, котрий зафіксовано на субстраті шляхом термопереносу. Плівки для цієї технології бувають найрізноманітніших кольорів, фактур і властивостей. Наприклад, флокові, металізовані, перфоровані, світлоповертаючі, фактурні тощо. Для різних субстратів і потреб є плівки з різних матеріалів, а також різної товщини. Для формування зображення може використовуватися плотерна порізка, трафаретний друк або кліше у гарячому тисненні.

Перевагами цього методу є отримання високоякісних, гарних, приємних на дотик і витривалих нанесень. Недоліками є трудоємкість і низька швидкість виготовлення а також вища (порівняно з фарбами для прямого друку) вартість матеріалів, що суттєво відчувається при більших тиражах. Цей спосіб не дає можливості повноколірного нанесення. При такій потребі можна скористатися способами 1 або 3.

2.1 Плотерна порізка – термоперенос. Плівка під плотерну порізку постачається в рулонах і складається з двох шарів – декоруючого і прозорого захисного. Декоративна сторона приклеєна до прозорої захисної плівки зовнішньою стороною. Зворотня сторона декоруючої впливом високої температури. Зображення вирізається плотером дзеркально із зворотньої сторони, після чого зайві частини плівки мають бути видалені вручну. Таким чином підготоване зображення розміщується вручну на потрібному місці субстрату захисною плівкою догори (вона також запобігає приклеюванню до нагрітої плити пресу) і припресовуєтьсяю. На термопресі слід виставити температуру, час і тиск як рекомендує виробник плівок. Після цього знімається захисна плівка і нанесення готовею. Для методу плотерної порізки перевагою також є можливістьвиготовлення тиражів віж 1шт., і низька вартість підготовчих процесів.

2.2 Термоперенос плівки по передньо надрукованому клею. Цікавим способом нанесення плівки на субстрат є такий, коли на субстраті, там де потрібна фіксація плівки трафаретним способом друкується термоклей, а потім до цього клею прикладають спеціальну плівку (вона не має на звороті клейового шару) і припресовують лицевою стороною догори. Після припресування плівка залишається тільки там де було нанесено клей, а решта плівки до субстрату не пристає. Суттєвою перевагою цього способу, у порівнянні з п.2.1, є відсутність потреби (повільної операції !) плотерної порізки, а також трудомісткої операції по ручному видаленню зайвих частин плівки, що завжди потрібно зробити при плотерній порізці. Також цим способом можна наносити складні малюнки растрового типу, що їх практично неможливо вирізати плотером. Часто таким способом наносять на тканину металізовану, дзеркально блискучу плівку для отримання декорування, яке так подобається жінкам.

2.3 До термопереносу матеріалу можна зарахувати теж метод гарячого тиснення фольгою. він проте принципово відрізняється навністюкліше, котре створює зображення на субстраті.

 

3. Перенесення матеріалу і зображення на ньому. Цей спосіб можна розглядати як комбінацію способів 1 та 2. На спеціальних (тобто призначенних для друку на них) плівках для термопереносу, як правило світлих кольорів, різними способами можна надрукувати зображення, потім вирізати нанесення потрібної форми і припресувати до субстрату. Плівки під друк бувають практично таких самих типів як і під звичайний термоперенос, але найбільш популярними є флокові світлі. Переваги і недоліки такого методу є комбінацією відповідно. Додатковим недоліком є потреба вирізати вже надруковані зображення, що як правило, робиться вручну.

Важливо знати, що термотрансферні папери і плівки поділяються на два типи – “гарячого” і “холодного” відділення. Тобто перед початком роботи обов’язково слід вияснити: папір (або захисний шар плівки) слід відділяти віб субстрату негайно після відкривання пресу (“гаряче” відділення) або чекати, поки субстрат охолоне (якщо виробник вказує що матеріал є “холодного” відділення). Недотримання цього призводить до пошкодження нанесеного зображення.

Виробники термотрансферних матеріалів також вказують температуру, час і тиск пресу. Ці дані обов’язково потрібно отримати при придбанні матеріалів і дотримуватися при їх використанні.

Використовується термотрансфер в основному для декорування тканин, текстильних виробів. Також і для парасольок, торб, паперового посуду, іграшок, сувенірної продукції (пузлів, килимків для мишок, горняток, тощо).